Вітберг Олександр Лаврентійович

Vitberg

 

Олександр Лаврентійович Вітберг (швед. Carl Magnus Wedberg, 26 січня 1787-24 січня 1855) – російський художник і архітектор шведського походження, автор проекту храму Христа Спасителя в Москві (не був завершений), Олександро-Невського собору в В’ятці (1839-1864). Академік архітектури.

У 1802 році він вступив до Академії мистецтв.
Тут він познайомився з Олександром Лабзіним, віце-президентом Академії, а пізніше вступив до масонської ложі «Вмираючий сфінкс», Майстром стільця в якій був Лабзін.

Вітберг отримав всі малі і великі золоті та срібні нагороди Академії. У тому числі, в 1807 році він отримав золоту медаль за програму «Три отроки».
В 1808 році він нагороджений золотою медаллю за картину «Руська правда», в 1809 році – золотою медаллю за картину «Андромаха, що оплакує Гектора».

У 1814 році був оголошений міжнародний відкритий конкурс на проект храму Христа Спасителя в Москві, задуманого Олександром I ще в 1812 році. Храм мав би увічнити велику перемогу російського народу у Вітчизняній війні, свої проекти на конкурс надіслало багато видатних архітекторів того часу.
З них імператор вибрав найбільш грандіозний, розробленим молодим Вітбергом, який ніяк не проявив себе в якості архітектора до цього.

Вітберг, близький до містицизму ще з часів участі в масонській ложі, створив незвичайний проект величезного (втричі більше нинішнього) храму з пантеоном і колонадою з 600 колон. Храм мала прикрашати трофейна зброя, захоплена у Вітчизняній війні, пам’ятники монархам і видатним полководцям.

На будівництво було виділено 16 млн. рублів з казни, також надійшли значні пожертвування від приватних осіб.
Місцем для будівництва були обрані Воробйові гори. Урочиста закладка храму відбулася 12 жовтня 1817, в п’яті роковини відходу французів з Москви, церемонія обійшлася в 24 000 рублів. На церемонії був присутній імператор Олександр I.

На відкриття прийшло близько 400 000 москвичів (тобто майже всі жителі столиці в ту пору).

Для будівництва були зібрані 20000 підмосковних кріпаків. Увечері того ж дня Вітбергу було надано чин колезького асесора і Володимирський хрест.

У наступні сім років будівництво протікало мляво, а під кінець і зовсім зупинилося.

З’ясувалося, що мільйон рублів із грошей, виділених на будівництво, розкрадено.

Після смерті Олександра I імператором став Микола I. За офіційною версією, через ненадійність грунту будівництво храму зупинено. Керівники будівництва, у тому числі і Вітберг, були звинувачені у розтратах і розкраданнях і віддані під суд. Судовий розгляд затягся, і в 1835 році суд постановив оштрафувати обвинувачених на мільйон рублів. За зловживання довірою імператора Вітберг був засланий до Вятки.
Зміна обстановки плідно вплинула на Вітберга, і він знову починає займатися творчою діяльністю.
У числі його робіт цього часу – проект Олександро-Невського собору в В’ятці.

У цей період Вітберг також створює один з кращих портретів молодого Герцена, з яким він дружив.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>